Музей Майдану / Музей Свободи – Територія Гідності

Основний принцип Музею Свободи/Музею Майдану – створення вільного простору для людей. Зовні ця концепція знаходить вираження у тому, аби залишити значну територію ділянки незабудованою для громадських зібрань чи для роздумів, аби створити місце чи то «порожнечу» для вільного подиху, чого так не вистачає сучасному Києву. Місце, яке не давить трагізмом, але змушує замислитись над подвигом народу і цінувати здобуте важкими зусиллями з тверезим розумом сучасника і сповненим твердості поглядом у будівництво світлого майбтнього вже сьогодні.

РОЗТАШУВАННЯ: Київ, Україна
ПЛОЩА: Приблизно 3000 м2
ДАТА: Проектування 2014-2015
ПРОГРАМА: Музей Свободи / Музей Майдану
СТАТУС: Конкурсна пропозиція

АРХІТЕКТУРА: Дмитро Аранчій Architects
КОНЦЕПЦІЯ: Дмитро Аранчій, Марія Аранчій
ПРОЕКТНА КОМАНДА: Ігор Кішта, Євгенія Ковальчук, Тетяна Баштова, В’ячеслав Кирпач

Дивіться також проект реновації Станції Шордич у Лондоні від Dmytro Aranchii Architects

Зсередини експозиція розгортається таким чином, аби засвідчити континуальність подій у просторі й у часі провокуючи відвідувача «плисти поверхами» та контрастуючи засобом вираження.
Загалом, зовнішнє-внутрішнє у музеї розроблено бути єдиним цілим. Геометрія та логіка внутрішнього двору перетікає у будівлю. Вірне і зворотнє ствердження. Таким чином гості музею відвідують й музей у класичному сенсі і стають частиною місця, що насичений духом героїв Небесної Сотні.

Дивіться також Проект Павільйону України на ЕКСПО2015 у Мілані від Dmytro Aranchii Architects

Зовні

Музейна площа, музейний сквер, музейна променада. 3 основні складові зовнішньої функції комплексу. Площа – як порожнеча, місце, що не зайняте нічим (вкрай нечасте явище в Україні). Друга – більш природня, з можливістю спрямовано пройтись і посидіти. І перша і друга мають зв’язок із третьою – мережею даху Музею Свободи / Музею Майдану.

Музей Свободи майдану має чітке взаємоперетікання з рельєфом. Відтак головний пандус будівлі дозволяє людям безперешкодно підійнятись на дах зі сторони перехрестя Інститутської та Ольжинської (з Південного Заходу) та обійти дах усього музею за бажання потрапляючи до різних рівнів будівлі.

Ділянка має зв’язок з оточенням з 2х боків: зі сторони Жовтневого палацу та вул. Інститутської. Цей зв’язок у пропозиції максимально використаний – ділянка якнайбільш інтегрована у пішохідний простір та має рельєфну континуальність з зовнішнім периметром.

Доступ автомобілів здійснюється зі сторони вулиць Інститутської та Ольжинської, у той час як частина вулиці Інститутської уздовж ділянки проектування та Жовтневого палацу аж до Майдану Незалежності пропонується зробити пішохідною зоною з можливістю проїзду транспорту за дозволом.

Всередині

Підземний рівень будівлі музею містить приміщення для зберігання експонатів, а також паркінг для авто співробітників музею та відвідувачів з функцією за/розвантаження вантажівок для управління музейним фондом. Можливість користуватись паркомісцями передбачається і для відвідувачів Жовтневого Палацу, авто яких зараз рясно насичують периметр ділянки проектування музею Майдану.

Перший поверх містить фойє з круговою рецепцією, що надає інформацію відвідувачам й розміщує конференц-хол, який вміщує до 100 осіб. У протилежному від конференс-холу південному крилі будівлі розміщується кав’ярня, що межує з одніє сторони з крамницею музею, а з іншої – з міні бібліотекою.
Разом з тим центральна частина першого поверху розрахована на тимчасові виставки. Поверх поєднується з другим не лише ліфтовим ядром, але й додатковою своєрідною східцевою рампою уздовж північного фасаду з комбінацією звичних ергономічних сходинок та великих, на яких можна вибудовувати частину експозиції, сидіти та проводити дитячі екскурсії, розсаджуючи малечу на великих сходах навколо експонатів.

Другий поверх є відкритим простором для «ковпаків» медіа-експозиції. Конструкції виростають зі стелі та мають конфігурацію, що залучає відвідувачів музею поринути у змінні зображення чи відео-ряд. Нескладне монтування цих купольних екранів уможливлює зміну місця основних точок тяжіння у просторі поверху та контроль людських потоків змінюючи сценарії поведінкових транзитів. На другому поверсі знаходяться і приміщення працівників Музею Свободи.
Серпантин третього поверху постає однією цілісною галереєю.

Підсумовуючи планування можна констатувати, що розгортання головного руху відвідувачів відбувається за маршрутом від тимчасової експозиції першого поверху до медіа-екранів другого по рампі з великими сходами. В свою чергу з трансформативного (за рахунок мобільних «медіа-ковпаків») другого поверху відвідувач потрапляє на останній, третій рівень з лінійним простором експонатів.
Геометрично низку можна описати як: децентралізована тимчасова виставка, лінійна рампа, поліцентрична медіа-експозиція і, врешті, лінійне завершення постійної частини.

Об’єднання людей на взаємній повазі до історії, пам’яті та зцілення засобом (взаємо)дії. Зовні чи зсередини у громаді, зашиючись собою, гідною людиною.

Поділитися посиланням:

Tweet